Ромський жіночий фонд «Чіріклі» працює у сфері захисту прав ромів з 1994 року. Починалося все в Ізмаїлі, з роботи Жіночої Ради при Ромській Асоціації; у 2004 році організація отримала статус міжнародної благодійної. Сьогодні фонд працює по всій Україні — від Закарпаття до Запоріжжя.
Захист прав — це не абстрактна правозахисна риторика. На практиці це відновлений паспорт, дитина, яку взяли до садка, родина, яка дізналася про доступну їй допомогу, і поліцейський, який приїхав у громаду з розумінням, а не з упередженням.
За оцінками, в Україні проживає від 200 до 400 тисяч ромів. Такий розкид сам собою є діагнозом: точної цифри немає, бо значна частина спільноти не потрапляє до статистики — через відсутність документів.
Війна поглибила цю вразливість. Понад 100 тисяч ромів були змушені покинути домівки — виїхати за кордон або стати внутрішньо переміщеними особами. Для людини без паспорта переміщення означає ще й неможливість пройти реєстрацію, отримати виплати чи навіть евакуюватися організовано.
Дискримінація рідко виглядає як пряма відмова. Частіше це послідовність дрібних перешкод, кожна з яких окремо здається формальністю, а разом вони роблять послугу недосяжною.
Показовий приклад — цифрова грамотність. Її низький рівень рідко називають проблемою: на тлі відсутності документів чи роботи це виглядає другорядним. Але дедалі більше державних послуг працює онлайн, і для людини без навички ними користуватися формально доступна послуга залишається недосяжною.
Відсутність паспорта чи свідоцтва про народження створює ризик безгромадянства і закриває доступ до базового: освіти, медицини, соціальних послуг, легального працевлаштування. Людина фізично існує, але для держави її немає.
Це найпріоритетніший напрям роботи фонду. За ініціативи Офісу Омбудсмана України та за підтримки партнерів у 2023–2024 роках «Чіріклі» допоміг 158 ромським чоловікам і жінкам отримати паспорти та свідоцтва про народження. Ще понад 300 осіб отримали юридичні консультації та супровід — від збору документів до подання заяви.
Типова ситуація: доросла людина не має свідоцтва про народження, бо народилася вдома і факт народження свого часу не зареєстрували. Без свідоцтва не оформити паспорт, без паспорта — не влаштуватися на роботу, не отримати виплати, не записати власну дитину до школи. Ланцюг замикається сам на собі, і розірвати його без сторонньої допомоги майже неможливо.
Робота починається з того, щоб з’ясувати, які документи взагалі існують: запити до архівів, пошук свідків, підтвердження факту народження в судовому порядку. Далі — подання заяви, супровід у міграційній службі, за потреби представництво інтересів. Це місяці роботи в кожному окремому випадку, і саме тому цифра в 158 відновлених документів означає більше, ніж здається на перший погляд.
Тему документування фонд веде і на рівні політики — зокрема у Громадській раді при Державній міграційній службі, де йдеться про системне рішення, а не окремі випадки.
Мережа фонду налічує близько 100 ромських медіаторів — це люди з самих громад, яких там знають особисто. Медіатор працює там, де формальна процедура зустрічається з реальністю: пояснює, які документи потрібні, супроводжує до установи, знімає непорозуміння між родиною та чиновником.
Довіра тут — робочий інструмент, а не гасло. Питання про документи, доходи чи здоров’я людина не обговорюватиме з незнайомцем з обласного центру; з медіатором зі своєї громади — обговорить. Саме тому мережа медіаторів є основою і для правової допомоги, і для досліджень фонду.
Етнічна належність, стать і бідність діють разом. Через це ромські жінки частіше за інших опиняються поза системами підтримки — навіть тими, що формально відкриті для всіх. Дослідження фонду показало, що більшість із них стикаються із системною дискримінацією, труднощами з працевлаштуванням і документуванням.
Те саме дослідження зафіксувало й зворотне: високу мотивацію до навчання й економічної незалежності. Питання не в бажанні, а в бар’єрах між бажанням і можливістю.
Тому поряд із правовою допомогою фонд робить професійне навчання. У Мукачеві 15 ромських жінок закінчили курси майстрів манікюру та бровістів і отримали стартові набори для роботи. Ще понад 20 жінок пройшли тренінги з репродуктивного здоров’я.
За даними моніторингу, до 90% ромських дітей дошкільного віку не відвідують дитячі садки. На Закарпатті це видно особливо чітко: у школах області навчається понад 10 500 ромських дітей, а до садків ходить лише близько 300 дошкільнят.
Дитина, яка не була в садку, приходить до першого класу без української мови й без навичок навчання — і далі розрив тільки зростає. Звідси й проблема сегрегації ромських дітей в освіті, яку фонд документує окремо.
Захист прав вимагає доказів. Тому фонд збирає власні дані: у межах «Соціального атласу ромських громад» монітори опитали 530 домогосподарств Закарпаття — понад 2 900 осіб у 10 територіальних громадах. Наступний етап дослідження охопить 12 громад Закарпаття та Одещини.
Паралельно фонд веде громадський моніторинг у 10 регіонах: офіційні запити до обласних військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування показують, як держава виконує власні зобов’язання. Відповідь на запит має дату й юридичну вагу — на відміну від загальних заяв про увагу до питання.
Державна політика щодо ромів визначена Стратегією сприяння реалізації прав і можливостей осіб, які належать до ромської національної меншини, в українському суспільстві на період до 2030 року — вона схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів від 28.07.2021 № 866-р. Операційний план її реалізації затверджено розпорядженням від 12.03.2026 № 231-р.
Наявність стратегії ще не означає її виконання на місцях — саме розрив між ухваленим документом і практикою конкретної громади фонд і вимірює. Координує напрям Державна служба України з етнополітики та свободи совісті.
Захист прав спирається на роботу, яка формально до правової допомоги не належить. Це гуманітарна підтримка ромських ВПО — з 2023 року до червня 2025-го на Одещині допомогу отримали понад 200 осіб, а 30 дітей і підлітків у притулках Одеси та Мукачева пройшли заняття з арт-терапії.
Це також робота з інституціями: спільно з Уповноваженим Верховної Ради з прав людини та Національною поліцією фонд проводить тренінги про недискримінаційну поліцейську практику. Громада, яка не боїться звернутися по допомогу, і поліція, яка знає громаду, роблять безпечніше для обох сторін.
Якщо вам або вашим близьким потрібна допомога з відновленням документів, юридична консультація чи підтримка у спілкуванні з державними установами — напишіть нам. Допомога безоплатна.
Опишіть свою ситуацію у формі нижче: коротко, своїми словами. Ми зв’яжемося з вами й підкажемо, з чого почати.
Розкажіть свою історію
Пошта: fond.chirikli@gmail.com
Головний офіс: м. Київ, вул. Васильківська, 8
